Знайдіть необхідну Вам інформацію
  • +38 (044) 464-10-90
  • +38 (096) 796-70-87
  • +38 (095) 413-34-18 (Viber)

Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки його відповідальність за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого

Фабула судового акта: В цій справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, задовольняючи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (Банк, позивач), та скасовуючи судові рішення, винесені не на користь останнього, сформував правовий висновок, відповідно до якого доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, що узгоджується з принципом змагальності цивільного процесу, який був закріплений у ст. 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наведеним спростовані аргументи судів попередніх інстанцій про те, що Банком не визначено обсяг та вартість спадкового майна, яке спадкоємець отримала у спадщину.

При цьому ВС/КЦС погодився з твердження Банку про те, що до обов`язків позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин про розмір боргових зобов`язань боржника на день відкриття спадщини, а до обов`язків спадкоємців у разі заперечення ними заявлених вимог - розмір своєї відповідальності перед кредитором, а саме розмір майна, успадкованого кожним із спадкоємців, проте судами не було з`ясовано, яке майно отримала спадкоємиця, яка його вартість, та чи покриває вартість отриманого майна розмір заборгованості спадкодавця.

ВС/КЦС зазначив, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч.ч. 2, 3 ст. 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених ст. 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України.

Зогляду на наведене висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.

Аналізуйте судовий акт: Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває це право, але до нього переходять майнові права, які належали спадкодавцеві (справа № 638/6703/16-ц, 19.10.17)

Спадкоємець боржника повинен повернути увесь залишок кредиту відразу, умови договору щодо сплати кредиту частинами НЕ застосовуються на підставі ст. 1282 ЦК України (ВС/КЦС у справі № 759/12484/15-ц від 11 березня 2019 р.)

Якщо спадкоємець прийняв спадщину, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця (ВС/КЦС,справа № 175/4367/15-ц,16.05.18)

Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем (ВС/КЦС,справа № 484/747/17, 10.01.19)

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 640/6274/16-ц

провадження № 61-25487св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»,правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2017 року у складі судді Попрас В. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 червня

2017 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитно-заставний договір № НАL2AK56230029, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 23 340,05 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення - 30 березня 2015 року.

11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір б/н, згідно з яким він отримав кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно із умовами договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

АТ КБ «ПриватБанк» направлено претензію кредитора до Восьмої харківської державної нотаріальної контори, яку направлено за належністю до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю.

Зазначив, що 15 жовтня 2014 року АТ КБ «ПриватБанк» отримано відповідь від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. від 07 жовтня 2014 року за вих. № 266/02-14, у якій зазначалось, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1

Вказав, що 15 грудня 2014 року до спадкоємця ОСОБА_1 банк направив лист-претензію, згідно з якою банк пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не виконано.

Зазначив, що станом на дату смерті ОСОБА_2 його заборгованість перед банком за кредитним договором від 31 березня 2008 року № НАL2AK56230029 становила 38 852,36 доларів США, що в еквіваленті 884 082,88 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 21 660,98 доларів США, заборгованості за відсотками - 5 264,36 доларів США, заборгованості з комісії - 1 172,68 доларів США, заборгованості з пені - 10 754,34 доларів США.

Станом на дату смерті ОСОБА_2 його заборгованість перед банком за кредитним договором від 11 липня 2008 року б/н становила 2 669,94 доларів США, що в еквіваленті 60 754,30 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 1 297,93 доларів США, заборгованості за відсотками - 1 372,01 доларів США.

Посилаючись на вказані обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 944 837,19 грн за кредитними договорами від 31 березня 2008 року № HAL2AK56230029 та від 11 липня 2008 року б/н.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2017 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не визначено обсяг та вартість спадкового майна, яке спадкоємець отримала у спадщину.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 рокуапеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, які є вичерпними та відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні, а рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що до обов`язків позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин про розмір боргових зобов`язань боржника на день відкриття спадщини, а до обов`язків спадкоємців у разі заперечення ними заявлених вимог - розмір своєї відповідальності перед кредитором, а саме розмір майна, успадкованого кожним із спадкоємців, проте судами не з`ясовано, яке майно отримала спадкоємиця, яка його вартість, та чи покриває вартість отриманого майна розмір заборгованості спадкодавця, спадкову справу від нотаріальної контори не витребував, дійсні обставини справи не встановив.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 400 цього Кодексу.

Встановлені судами обставини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 уклав з банком два кредитних договори: кредитний договір від 31 березня 2008 року № НАL2АК56230029 на суму

23 340,05 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі

11,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення - 30 березня 2015 року та 11 липня 2008 року - договір б/н.

На забезпечення виконання умов кредитного договору № НАL2АК56230029

ОСОБА_2 передав у заставу автомобіль СHERRY EASTAR, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з актом від 24 жовтня 2009 року зазначений автомобіль вилучено банком для подальшої реалізації та направлення отриманих коштів для погашення заборгованості ОСОБА_2

Станом на 15 вересня 2016 року зазначений автомобіль зареєстровано за

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

28 квітня 2012 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті її сина ОСОБА_2 та зазначила відомий їй склад спадкового майна - частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Із спадкової справи вбачається, що батько померлого відмовився від належної йому частини спадщини на користь матері померлого.

18 вересня 2014 року до нотаріальної контори надійшла претензія кредитора АТ КБ «ПриватБанк», яка 07 жовтня 2014 року направлена до відома спадкоємцю

ОСОБА_1

15 жовтня 2014 року позивачем отримано листа від приватного нотаріуса

Гончаренко Н. Ю., з якого вбачалось, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є відповідач ОСОБА_1 15 грудня 2014 року відповідач ОСОБА_1 направлено лист-претензію.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна.

Проте із указаними висновками судів у повному обсязі не можна погодитися з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відмову у задоволенні позову є передчасним, оскільки суди при вирішенні питання про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора не встановили всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому не можна стверджувати, що у цій справі суди виконали завдання цивільного судочинства.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.

Ураховуючи наведене, за обставинами цієї справи суду належало впершу чергу встановити, коли кредитор дізнався про смерть боржника, оскільки у своїх запереченнях представник відповідача зазначав, що ОСОБА_1 повідомила банк про смерть боржника у червні 2012 року, проте банк висунув вимогу до спадкоємців лише у вересні 2014 року шляхом направлення її нотаріусу. Після встановлення указаних обставин, з урахуванням мотивів цієї постанови, встановити усі інші обставини, які мають значення для вирішення справи, оскільки без їх з`ясування, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, заперечень сторони відповідача, висновки судів не можна вважати обґрунтованим та таким, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

Джерело: Юридичний інтернет-ресурс "Протокол"
Усі публікації розділу