Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини
на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою
- заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття
спадщини, про відмову від спадщини,
- заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини,
- заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання
частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі),
- заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту,
- заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень,
- заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя,
- заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна,
- претензії кредиторів.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність
заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація
про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом
направлення запиту.
У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє
заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз’яснює право її подачі за
місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття
спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.
Номер спадковій справі присвоюється один раз і складається з порядкового номера, за яким
вона зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ, та зазначається через
дріб (дефіс) рік, у якому вона заведена.
Спадкова справа підлягає обов’язковій реєстрації у книзі обліку і реєстрації спадкових
справ, Алфавітній книзі обліку спадкових справ та у Спадковому реєстрі.