Відповідний порядок реєстрації визначено постановою Кабміну від 15
квітня 2015 року №210.
Нагадаємо, положення вище вказаних законів передбачають наступне - якщо останнім місцем
проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, або населений пункт, який не
контролює українська влада, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що
свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб,
заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Реєстраторами Спадкового реєстру щодо заведених спадкових справ є державні нотаріальні
контори, приватні нотаріуси, які мають доступ до Спадкового реєстру відповідно до Порядку
державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 491.
Порядок внесення до Спадкового реєстру відомостей про заведені спадкові справи
визначається Мін’юстом.
Реєстратор вносить до Спадкового реєстру відомості про заведену спадкову справу
щодо:
- спадкодавця;
- номера спадкової справи, дати та місця її заведення, місця зберігання;
- видачі свідоцтва про право на спадщину;
- визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним (вид, дата та номер документа, на
підставі якого свідоцтво про право на спадщину визнане недійсним, найменування суду
(видавець);
- додаткових відомостей;
- реєстратора.
Внесення до Спадкового реєстру відомостей про заведені спадкові справи здійснюється
реєстраторами на підставі заяв, що свідчать про волевиявлення щодо спадкового майна,
спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або
вимоги кредиторів.
Реєстратор здійснює реєстрацію заведених спадкових справ у Спадковому реєстрі у день
заведення спадкової справи.
Отримання із Спадкового реєстру відомостей про заведену спадкову справу здійснюється у
порядку, визначеному Мін’юстом.