Факт спільного проживання сторін не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожним із подружжя

На засіданні Судової палати у цивільних справах ВСУ було розглянуто справу № 6-211цс14 за позовом про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

При перегляді цієї справи ВСУ була сформульована наступна правова позиція. Відповідно до частини 1 ст. 24 Кодексу про шлюб та сім'ю майно, що належало кожному з подружжя до шлюбу, а також отримане ними під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них (аналогічні положення містять пункти 1, 2 частини 1 ст. 57 Сімейного кодексу).

Суду при вирішенні спору про поділ майна, придбаного до 1 січня 2004  року особами, що проживали однією сім'єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі, необхідно встановити не тільки обставини спільного проживання сторін, але й ту обставину, що спірне майно купувалося в результаті спільної праці.

Тобто сам факт спільного проживання сторін не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску в придбанні майна кожної зі сторін, в тому числі за рахунок майна, придбаного одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю.

Якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю.

Тільки у разі встановлення цих фактів і обставин положення частини 1 ст. 24 Кодексу про шлюб та сім'ю, частини 1 ст. 17 Закону "Про власність" вважаються правильно застосованими з дотриманням рекомендацій, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю" і від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".

Джерело: ЮРЛІГА