Оприлюднена правова позиція ВСУ щодо спору про виконавчий напис нотаріуса, за яким було звернено стягнення на іпотечну квартиру.

На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 4 березня 2015 було розглянуто справу № 6-27цс15 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

При перегляді цієї справи була сформульована наступна правова позиція.

Відповідно до ст. 88 Закону "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше 3 років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабміну від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" для отримання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Та обставина, що в момент вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір про розмір заборгованості за кредитним договором, спростовує висновок суду про безперечність заборгованості боржника.