Суд за власною ініціативою не вправі застосувати позовну давність

ВСУ вказав, що без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може.

Розглянувши справу № 6-25цс15 про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів судових палат у цивільних і господарських справах ВСУ зробила правовий висновок про застосування норм частини 2 ст. 258 ЦК до вимог про стягнення пені за відсутності про це заяви сторони.

Виходячи з основних принципів цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ГК "Терміни та терміни. Позовна давність" в їх сукупності, ВСУ зробив висновок про поширення норми частини 3 ст. 267 ЦК як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Таким чином, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може ні за яких обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана тільки з наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не вправі застосувати позовну давність.

Нормою частини 3 ст. 267 ЦК встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Оскільки у формулюванні застосовано слово "тільки" (аналог "виключно"), а також відсутній будь-який інший нормативно-правовий акт, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, можна зробити висновок, що за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлено суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачено випадки, в яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна, є диспозитивною, а не імперативної в застосуванні.

Джерело: ЮРЛІГА