Верховний Суд України дійшов висновку, що потрібно розмежовувати порядок розподілу спільної власності з метою припинення такого його режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 6 червня 2016 року №6-1500цс15.

Так, відповідно до ст. 358 ГК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідну матеріальну компенсацію.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидно, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. У той же час при виникненні конфліктної ситуації, що унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана «ідеальна частка в праві власності на спільне майно», яка є абстрактним виразом співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка в спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі у разі припинення його загального правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3 ст. 358 ГК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі відповідно до розмірів їхніх часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок розподілу спільної власності з метою припинення такого його режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних частин ідеальним в зв'язку з неможливістю забезпечити їх точне відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, що не зачіпає їх прав як власників.