Оприлюднено постанову ВСУ від 13 травня 2015 по спору про звернення
стягнення на предмет іпотеки.
На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 13 травня 2015
було розглянуто справу № 6-63цс15, що стосується все того ж закладеного харківського
будинку, за яким Судом були висловлені різні правові позиції про застосування ст. 23
Закону про іпотеку.
Суд підтвердив позицію, оприлюднену нещодавно, - в постанові від 13.05.15 по справі №
6-53цс15, згідно з якою, якщо рішення суду про недійсність іпотеки скасовано, вона діє з
моменту вчинення первинного запису в реєстрі іпотек.
Ця позиція суперечить висловленій ВСУ раніше - в постанові від 24.12.14 у справі №
6-201цс14: встановивши, що рішенням суду договір іпотеки був визнаний недійсним і на його
підставі запис про обтяження майна іпотекою виключена з Реєстру, суд касаційної інстанції
дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 23 Закону,
оскільки при переході права власності на спірну квартиру вона предметом іпотеки не
була.
Роз'яснено, що в разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки
недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключений запис про обтяження,
дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному
реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала
підставу виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про
неї первинного запису до Державного реєстру іпотек.
Зазначений висновок узгоджується і з положеннями ст. 204 Цивільного кодексу, яка
закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що досконала угода
вважається правомірною, тобто такою, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та
обов'язки, поки ця презумпція НЕ БУДЕ спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що
вступило в законну силу.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (а в даному випадку
у зв'язку з відміною судового рішення) всі права, придбані сторонами угоди за цим
договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають
виконанню.
ВСУ вказав, що, встановивши в переглядається справі факт переходу до відповідача права
власності на нерухоме майно при виключенні з Державного реєстру іпотек запису про
обтяження права власності на підставі незаконного судового рішення, суд прийшов до
обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 23 Закону «Про
іпотеку», поширення її дії на відповідача та збереження обтяження цього майна іпотекою за
іпотечним договором.
При цьому суд врахував, що дії попереднього іпотекодавця з відчуження спірної квартири
при знятті за судовим рішенням обтяження та право власності нового набувача
кредиторами не заперечують, а ставиться питання про застосування механізму реалізації
його переважного права на іпотечне майно, передбаченого нормами ст.ст. 23, 33, 39 Закону
«Про іпотеку».
Прийшовши до правильного висновку про поширення на спірні правовідносини норми ст. 23
Закону «Про іпотеку», суд разом з тим застосував її з порушенням норм частин 3 та 4 ст. 5
цього Закону, у зв'язку з чим прийнято судове рішення підлягає скасуванню.
Джерело: "ЮРЛІГА"