Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 вересня 2015 розглянув справу № 6-258цс15 про визнання спадкового договору недійсним і стягнення безпідставно отриманих коштів.

При розгляді була сформульована наступна правова позиція.

Згідно зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначений і в статті 261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, що його порушило.

Частиною третьою ст. 29 КпШС передбачалося, що для вимоги про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Згідно зі статтею 11 КпШС в тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічний порядок обчислення строку позовної давності визначені та частиною другою статті 72 СК.

Отже, вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди повинні враховувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного з подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до закінчення трьох років від дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, що підтверджують заперечення права одного з подружжя на придбане в період шлюбу майно, зареєстроване за іншим чоловіком, не може свідчити про порушення прав і вказувати на початок перебігу позовної давності.