Оприлюднена правова позиція ВСУ про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його держреєстрації, визнання поновленим договору з попереднім орендарем.

На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 18 березня 2015 було розглянуто справу № 6-4цс15 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі з попереднім орендарем.

ВСУ роз'яснив, що відповідно до частини 1 ст. 33 Закону "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива тільки за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і термінів (частини 2-5 ст. 33). Відповідно до частини 6 ст. 33 Закону "Про оренду землі" якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення поновлення договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.

Підставами для висновку про наявність у орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк служать:
- Встановлення факту належного виконання орендарем умов договору оренди;
- Дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий термін.

Вчасно не надіслана орендодавцем відмова щодо поновлення договору на новий термін, укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких же умовах, які запропоновані попереднім орендарем, дає підстави для висновку про порушення переважного права на укладення договору, а тому згідно ст. 33 Закону "Про оренду землі" такий договір оренди є недійсним.

Така ж правова позиція була висловлена ВСУ при перегляді справи № 6-219цс14.