Право членів сім'ї власника будинку користуватися цим житловим приміщенням може виникнути і існувати тільки при наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якої вони є.

На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 5 листопада 2014 було розглянуто справу № 6-158цс14 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення з будинку і зняття з реєстрації.

Правова позиція, висловлена ВСУ при перегляді справи: згідно з частиною 1 ст. 383 ЦК власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Згідно з положеннями ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, який йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить і ст. 405 ЦК.

ВСУ зробив висновок, що право членів сім'ї власника будинку користуватися цим житловим приміщенням може виникнути і існувати тільки при наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; з припиненням права власності особи втрачається і право користування житловим приміщенням у членів його родини.

Приймаючи рішення про відмову в позові, суд вказав, що відповідачі зареєстровані в будинку як члени сім'ї власника будинку, є сумлінними наймачами, несуть витрати на ремонт і утримання будинку. Разом з тим, судом не враховано, що право на користування житловим приміщенням членів сім'ї власника будинку та наймачів регулюється різними нормами. Зокрема, права та обов'язки членів сім'ї власника будинку регулюються ст.ст.156, 157 ЖК УРСР, а права і обов'язки наймачів - ст.ст. 158 - 170 ЖК УРСР, а також главою 59 ЦК.