На засіданні Судової палати у господарських справах Верховного Суду України 8 квітня було розглянуто справу № 3-27гc15 про визнання права на частку в статутному капіталі ТОВ та зобов'язання внести зміни до статуту щодо права власності позивача на частку статутного капіталу.

ВСУ дійшов висновку, що укладений в простій письмовій формі договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства не породжує правових наслідків, позивач не набув права власності, і підстав для внесення змін до статуту не було. Договори були укладені в період з 1 червня 2005 року по 6 серпня 2007 року.

Роз'яснено, що ч. 3 ст. 208 Цивільного кодексу передбачено обов'язковість письмової форми, якщо угоди вчинені фізичними особами між собою на суму, що перевищує в 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів для громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 29 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що у разі внесення змін до установчих документів, пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юрособи, крім інших необхідних документів додатково подається в обов'язковому порядку нотаріально посвідчений документ про передання прав засновника (учасника) іншій особі.

Нормами цього Закону встановлено вимогу подання держреєстратору для проведення відповідних реєстраційних дій, пов'язаних зі змінами у складі засновників, зокрема, оригіналу договору про перехід чи передання частки в статутному капіталі товариства та його нотаріального посвідчення.

Встановлення вимоги нотаріального посвідчення договорів такого типу узгоджується з приписами ст. 209 Цивільного кодексу. Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору передбачені ст. 220 ЦК, згідно з якою такий договір є нікчемним і, відповідно, не породжує жодних юридичних наслідків.